Головна | Реєстрація | Вхід | RSSВівторок, 19.03.2024, 09:19

Пилипо-Олександрівська ЗОШ

Даний сайт функціонує як архів. Новий сайт школи за адресою https://pylypy.e-schools.info/news

Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 30
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Музей школи

30 серпня 2008 року в нашій школі було відкрито музей історії села, присвячений 250-річчю від заснування с.Пилипи-Олександрівські. Презентував музей директор школи Гевко В.І., а першими екскурсоводами стали учениці Оксана Коржак, Олендра Юля, Таня Степчук, Алла Бабчинська та Вікторія Пазюк. 
                 Музей 
Музей це – згадка про минуле, 
Це вшанування всіх людей, 
Які колись живі ще були. 
І дарували нам цей день 
Завдяки їм, ми ще живемо 
Ми ще існуємо, ростемо 
А вони сплять в сирій землі 
Це ж через їхні мозолі, 
Через їх кров гіркі ридання, 
Ми тут живем для процвітання. 
Вони старалися, робили, 
Щоб добре ми дітей ростили. 
Щоб небуло ні сліз, ні горя, 
Щоб рушником стилилась доля.
А діти наші все забули, 
 Оте страшне й гірке минуле. 
І пам’ятать того не хочуть 
Від тих людей відводять очі. 
А не потрібно це робити. 
Потрібно щиро їх любити. 
І за їх ласку, за добро, 
За щире серце і любов, 
За мужність їхню і відвагу 
За їхню вірність й перемогу. 
За все це низький їм уклін. 
Ми дякуєм і мертвим, і живим.
                                        Сікорська Ольга, уч. 9 кл. 

"Село Пилипи-Олександрівські кінця XVIII початку XX ст."  

Вітаємо Вас в музеї історії села Пилипи-Олександрівські. Він заснований у 2008 році до визначної дати села, а саме 250 років від часу першої загадки.
Тут ви можете дізнатися про минуле нашого села від першої згадки і до сьогодення.
                     Дорога сюди як зігнута підківка
                     А ліс аж до хат підступив
                     В ставок задивилась, як в дзеркало дівка
                     Подільське село Пилипи

1758р.-перша документально-зафіксована дата з історії села і церкви, коли староста Кам'янецький Іван Заморський надав церкві і священнослужителям земельні угіддя.
З хроніки села Пилипів-Олександрівських дізнаємося, що село належало графу Михайлу Мнішку, графині Уршулі Мнішковій, графу Стадницькому, польському магнату Яблонському.
У 1865 році Поросятківський маєток придбано графом Олександром Лідерсом, який перейменував село з Пилипів-Поросятківський у Пилипи-Олександрівські.
На стенді також можемо побачити панораму села кінця ХІХст. Початок ХХ ст., інтер'єр хати подільського села та селянський двір кінця ХІХ ст. Два архівні документи дають змогу дізнатися про стан церковних земель на 1804 р. та церкву на 1883 р. 
На карті Подільської губернії є також наш район. Внизу розміщена відомість Пилипів-Поросятківських священника Самковського станом на 1845 рік, де перераховані жителі села, всього 396 осіб. У нашому селі було розвинуто ткацтво, про це свідчать вироби з домотканого полотна, які виготовлялися вдома та вишиті низзю, гладдю та хрестиком.. Зверніть увагу на старовину спідницю.
    "Роки випробувань"

Розділ "Роки випробувань" включає в себе період 1914-1941 років. Це були надзвичайнор цікаві і разом з тим сумні і трагічні сторінки розвитку села і всієї України. Наше село в цей час пережило періоди:
1. І світової війни 1914-1918 рр.
2. Період української революції та становлення української державності 1917-1922 рр.
3. Сумні та трагічні етапи радянізації.
  А) Воєнний комунізм
  Б) НЕП 1921-1929 рр.
  В) Сталінська індустріалізація, колективізація 1928-1939рр.
  Г) Голод 1932-33 рр., страшні репресії радянської влади проти жителів Пилипів-Олександрівських.
Тому вашій увазі пропонуються матеріали, які зібрані колективом нашої школи і стосуються саме цього періоду.
На жаль не залишилося матеріалів про період І світової війни. Ми лише знаємо, що за роки війни було вбито і поранено 20 сельчан.
Надзвичайно цікаво проходив час в період української революції. Пилипівчанам важко було розібратися в тих змінах, які відбувалися в Україні. З 1917 по 1922 рік с. Пилипи-Олександрівські перебуває у складі Української Народної Республіки, Української держави. Проте постійні зміни політичних режимів, нестабільна політична ситуація не дали можливості утвердитися українській державі. Разом з тим історія Пилипів -Олександрійських тісно зв'язана з Українською Центральною Радою, Гетьманською державою, Директорією та її лідерами Михайлом Грушевським, Володимиром Винниченком, Симоном Петлюрою.
В 1922 р. в селі остаточно встановлено радянську владу. В жовтні 1922 року встановлено перший орган радянської влади — комітет незаможників - комнезам. Залишилися відомості про перших будівничих радянської влади в селі. Голова комнезаму - Поріцький, секретар І комсомольського осередку - Бережанський.
В 30-ті роки наше село пережило страшні лихоліття, репресії - колективізація, голодомор 1932-33 р.р., жителі села свідчать про ці події.
Результатом цього в селі розвалили церкву, сотні людей були репресовані (розстріляні та вислані), різко зменшилась чисельність населення Пилипів - Олександрівських.
Лише в 1938 році терор завершився, а жителі села були примусово колективізовані.
Про роботу колгоспу «Сніп» свідчать матеріали, які знаходяться на цьому стенді.

"Тих днів не змеркне слава (1941-1945рр.)"

Як пише у своїй книзі Василь Станіславович Любовецький. Для багатьох сельчан Велика Вітчизняна війна розпочалася ще в1939році, коли 23 чоловіки були мобілізовані і відправлені у вересні-жовтні на Фінський фронт. І донині імена воїнів-учасників цієї бойні не оприлюднені.
На війну 1941-45х рр. було мобілізовано 211 чоловік, повернулися всього 106 чоловік, з них майже дві третини каліки, поранені та хворі. Імена 100 пилипівчан, що полягли в роки Великої Вітчизняної війни в боротьбі проти фашистських загарбників, занесені в історико-меморіальне видання "Книга Пам'яті України. Хмельницька область."
На стенді ви бачите фотографії 54 воїнів односельчан, які віддали своє життя заради майбутнього миру. І список із 60 чоловік фотографії яких збирають учні загону "Пошук", щоб помістити їх в музеї. Хвилюючим є зміст фронтового листа Клімашова Назарія Трохимовича до дружини датований 24 серпня 1944року оригінал ви можете побачити серед експонатів музею.
Тут ви бачите і список воїнів-односельчан, які померли в мирний час. Зовсім недавно невблагана смерть забрала ветерана війни Музику Івана Марковича, фотографія якого знаходиться серед живих.
Серед них Мороз Гаврило Олександрович, Макогон Василь Дмитрович, Сікорський Павло Ілліч, Шендер Іван Мойсейович та багато інших які були нагороджені орденами та медалями "За відвагу" - знаком солдатської доблесті.
  Згадаймо усіх поіменно.
  Вони полягли в боях за честь,
  свободу і незалежність Батьківщини
  на фронтах Великої Вітчизняної війни,1941-1945 років. 
Від липня 1941 року село було під окупаційною німецькою владою.
Сторінки фашистського рабства розповідають про тих, кого було відправлено до Німеччини, а їх встановлено 86 чоловік. На фотографіях ви бачите односельчан остарбайтерів, які ще залишилися в живих. Звільнення села від німецько-фашистських загарбників і перемога принесли в село радість і надії. 
Щороку в селі проходить святкування 9 Травня вшанування ветеранів, Великої Вітчизняної війни солдатських вдів. Дуже мало залишилось їх в живих. На фотографіях ви бачите, що з кожним роком їх стає все менше і менше. А серед живих Атаманюк Григорій Сергійович, Ковальчук Іван Олексійович, Побережний Василь Денисович, Щербанюк Василь Григорович, Щербанюк Антон Григорович, Палаш Іван Семенович.

"Село в післявоєнний період"

В країні, у тому числі і у нашому селі, починається відбудова розорених і пограбованих в роки війни колгоспів. Важкі часи для селян: не було техніки, добрив, насіння, не стало десятків і сотень робочих рук, кваліфікованих кадрів.
Листівки УПА (Української Повстанської армії) попереджали про голод.
Про нелегкі сторінки життя односельчан 46-47 років свідчення очевидців.
Тож на перший план повстало завдання - виростити хліб і забезпечити достаток для змучених війною сельчан. І саме тоді, коли в багатьох областях врожаї були низькими. Удобрені поля колгоспу ім. Андрєєва відплатили сторицею. Комуністична партія і Радянський уряд відзначили самовіддану працю пилипівчан:
- Указом Президії Верховної Ради СРСР від 16 лютого 1948 року 5-ом ланковим присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці:
1. Кохан Феодосії Пилипівні.
2. Гладиш Василині Опанасівні.
3. Моргун Варварі Кіндратівні.
4. Бережанській Варварі Василівні, та наймолодшій серед них Щербанюк Ганні Олексіївні, для якої ця нагорода стала подарунком напередодні 18-річчя.
Всього було нагороджено орденами і медалями 36 чоловік. 
  Орденом Леніна по праву був нагороджений і голова колгоспу ім. Андрєєва Швець Василь Тимофійович. 
Край наш споконвіку славився родючими землями, працьовитими людьми і мудрими керівниками.
У 1959 році відбулося укрупнення колгоспів сіл Великий Олександрів (з Малим Олександровим) і Пилипів Олександрійських. На базі яких утворено сільгоспартіль «Росія».Головою обрано талановитого, з великим досвідом керівника Луку Васильовича Костюка. Поетичні рядки про нього друкувались в журналі «Україна» у 1971р.
За керівництва Обойчука Михайла Андрійовича колгосп «Росія» став одним із найкращих господарств району. Серед тих, чиїми руками кувались здобутки у праці у ті роки наші славні орденосці: орденська книжка та орден Трудової слави кавалера 3 орденів, Гвардійця жнив колгоспу «Росія» Кабася Григорія Михайловича.
Справжнім господарем землі проявив себе голова колгоспу «Росія» Загродський Іван Гнатович, сьогодні заслужений працівник сільського господарства. За його керівництва ланкова Кирковська Галина Іванівна була делегатом 4 Всесоюзного з'їзду колгоспників у Кремлі.
1989 р. визначний для пилипівчан: створено_новий колгосп «Дружба». Головою обрано Олексія Івановича Палаша. Його господарські успіхи визнали офіційно, занісши колгосп «Дружба» на районну Дошку Пошани, адже будь-яку господарську кампанію у Пилипах-Олександглвських розпочинали одними з перших і завершували також. Славився колгосп своїми передовиками, трударями, високі результати праці яких відзначені орденами, почесними грамотами.
Сьогодні наше село прикрашають Свято-Успенська церква, сучасний будинок культури та приміщення сільської ради, побудовані за правління Олексія Івановича.
Роз'єднання сільрад відбулося у 1989 році.
Про соціальний розвиток села дбали та дбають сільські голови, небайдужі до долі села та людей: волелюбних, талановитих, щирих і пісенних; хліборобів, художників і поетів.
"З історії школи"

Нерозривно зв'язана з історією села історія розвитку освіти. До 1868 року в селі було грамотних лише 2 чоловіки-піп Клопотовський та дяк Шаркевич. Восени 18б8року було відкрито Церковну школу. Навчання було платне. В 1887 році збудоване невеличке приміщення однокласної церковної приходської школи першими учнями якої були Колісник Іван , Тригуба Григорій, Обойчук Василь.
В 30-і роки попівські приміщення перебудовані в початкову школу. Семирічну закінчували в с. Великий-Олександрів. 1947рік знаменний тим, що початкову школу реорганізовано в семирічну, перший випуск якої був у 1949-50н.році.
19б0рік- семирічна школа реорганізована у восьмирічну. Перший випуск, її був у 19б0-61н.р.1970рік знаменний тим,що введено в дію нове приміщення школи за кошти місцевого колгоспу"Росія" (голова Костюк Л.В)
Дана експозиція розповідає про сьогодення школи: у 1988 році школу занесено до Центральної картотеки передового досвіду Української РСР.
Школа занесена на обласну дошку пошани за високі показники в навчальній і виховній галузях. Важливо також ї те, що 64 випускники школи здобули педагогічну освіту, що свідчить про авторитет школи в селі.


"Культурні виднокола"

Коли ми говоримо про культуру села, то уособлюємо її з народним ансамблем «Джерело» і його наступником - зразковим дитячим фольклорним гуртом «Джерельце», які є пропагандистами народної творчості нашого села.
Засновником і керівником цих колективів є ентузіаст народної творчості Олендра Євгена Іванівна.
«Джерело» об'єднує найбільш талановитих людей села. Колектив відомий не лише в районі, але й далеко за межами : він є дипломантом II Міжнародного фольклорного фестивалю в м. Києві, Лауреатом Всесоюзних, республіканських, обласних фестивалів. Про його успіхи свідчать грамоти, дипломи, подяки. Про високу виконавську майстерність свідчить той факт, що уже втретє колектив підтверджує звання «народного». Його наступник «Джерельце» ось уже 10 років носить звання «зразковий». Він теж є лауреатом 10 Міжнародного дитячого фольклорного фестивалю в м. Вінниці, також неодноразовий переможець фольклорних фестивалів. На базі цих колективів в селі проводяться не лише районні, а й обласні свята та семінари керівників фольклорних колективів.


"Наша гордість"

Сьогодні ми з гордістю згадуємо і радіємо за наших земляків-односельчан, які своєю клопіткою працею, прославили себе не тільки у рідному селі, а й за його межами на рівні району, області та всієї країни.
Це герой Соціалістичної Праці КУХАРСЬКА ГАННА ОЛЕКСІЇВНА.
ЛЮБОВЕЦЬКИЙ ВАСИЛЬ СТАНІСЛАВОВИЧ. Заслужений працівник промисловості, автор книги,"Де твій рід і звідки ти... Пилипи -Олександрівські".
Генерал-майор КУХАРСЬКИЙ МИКОЛА ДАНИЛОВИЧ.
Генерал-лейтенант юстиції АТАМАНЮК ОЛЕКСАНДР ГРИГОРОВИЧ.
Підполковник КУХАРСЬКИЙ МИКОЛА ГРИГОРОВИЧ.
Заслужений будівельник України ШЕНДЕР АНДРІЙ ІВАНОВИЧ.
Голова акціонерного товариства "БАКАЛІЯ" ПАЛАШ ВАСИЛЬ ТИМОФІЙОВИЧ.
Господар з діда-прадіда, голова колгоспу"ДРУЖБА"ПАЛАШ ОЛЕКСІЙ ІВАНОВИЧ.
Сільські голови, які доклали немало зусиль для розвитку села. ПЕРЕПЕЛ ГАЛИНА ВАСИЛІВНА, КАСАПА ВІКТОР ПЕТРОВИЧ. 
Незмінний секретар сільської ради з часу її утворення ЩЕРБАНЮК МАРІЯ СТЕПАНІВНА.
Мудрий, талановитий керівник ОЛЕНДРА ЄВГЕНА ІВАНІВНА.
Директор ДТСАААФ БОДНАР ВАСИЛЬ МИХАЙЛОВИЧ.
Наша молода зміна:
Начальник цеху електрозв'язку ПЕРЕПЕЛ ВАСИЛЬ ВОЛОДИМИРОВИЧ.
Директор Полтавського технікуму харчових технологій ПАЛАШ АНАТОЛІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ.
Відмінник освіти України БАБЧИНСЬКИЙ ЮРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ.
Викладач Кам'янець-Подільського військового ліцею ОЛЕНДРА ПЕТРО ВАСИЛЬОВИЧ.
Співробітник служби безпеки України ОЛЕНДРА ГРИГОРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ.
Майор міліції КАБАСЬ МИХАЙЛО ГРИГОРОВИЧ.
Приватний підприємець БАБЧИНСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЬОВИЧ.
Призер обласних олімпіад ОЛЕНДРА ЮЛІЯ.
Нагороджені Золотою медаллю БАБЧИНСЬКА ОКСАНА, МАТУС МАР'ЯНА.
Віримо, що село дасть нові імена, якими по праву пишатиметься громада.


"Село сьогодні"

Село сьогодні - це ошатні оселі з квітучим зеленим розмаїттям садів.
В центрі села новозбудована Свято-Успенська церква, споруджена за кошти сельчан. Будинок культури, школа, адміністративний будинок, ФАП, заклади торгівлі.
Село пам'ятає полеглих у Великій Вітчизняній війні. В центрі села обеліск загиблим Воїнам до якого не заростає народна стежина.
Не перевелись працьовиті люди такі як сім'я фермера Бачинського, Швеця, Атаманюка та люди з добрим чуйним серцем як сім'я Комірка, яка взяла в родину 2-х дітей з дитбудинку.
Отже житиме Україна, встане на ноги, коли в ній живуть такі чудові люди як наші односельці.

Календар свят. Мова, граматика, спілкування
Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Архів записів
Друзі сайту
  • Official Blog
  • uCoz Community
  • FAQ
  • Textbook

  • Copyright MyCorp © 2024
    Створити безкоштовний сайт на uCoz